дійснюватися в добровільному або судовому порядку. В юридичній літературі в обох випадках такий поділ майна розглядається як підстава припинення права спільної власності подружжя, з чим не можна не погодитись, адже з проведенням реального поділу спільного майна подружжя перестає бути його співвласниками. Однак у сучасній цивілістичній науці судовий поділ майна запропоновано розглядати також як засіб захисту прав співвласників або третіх осіб.
   Тобто поділ спільного майна подружжя може відігравати подвійну роль, адже у разі його здійснення у судовому порядку він відповідно до ст. 6 ЦК УРСР є засобом захисту цивільних прав, зокрема права власності подружжя як співвласників. Це обумовлено тим, що за допомогою позову одного з подружжя про поділ спільного майна подружжя-позивач може набути самостійне право приватної власності на виділену йому частку майна, щодо якої він може одноособове на власний розсуд здійснювати правомочності власника.
   З такою думкою можна погодитись, але з певним застереженням. Річ у тім, що судовий поділ спільного майна подружжя може вважатися засобом захисту їх права власності, якщо він здійснюється за позовом одного з них. У тих же випадках, коли позов про поділ спільного майна здійснюється на вимогу третіх осіб з метою звернення стягнення на частку у спільному майні подружжя-боржника, він є засобом захисту майнових прав цих третіх осіб, а не подружжя.
   Врешті потреба у поділі спільного майна подружжя може виникнути у зв'язку з необхідністю звернення стягнення на частку в такому майні за борговими зобов'язаннями одного з них або з необхідністю застосування конфіскації за винесеним щодо одного з подружжя вироком. Тобто за таких обставин поділ спільного майна подружжя вже є засобом захисту майнових прав чи інтересів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-363 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>