я на майно було присвячено лише 2 статті (ст. 125, ст. 127).
   Для нового шлюбно-сімейного законодавства стали найбільш визначальними наступні принципові положення: а) роздільність дошлюбного майна; б) спільність майна, нажитого подружжям у період шлюбу, за винятками, передбаченими законом; в) виникнення права спільної сумісної власності лише між подружжям, що зареєстрували шлюб в органах ЗАГСу.
   Юридична техніка побудови норм про спільне та роздільне майно подружжя виявилася досить високою, що обумовило їх життєздатність і в сучасних ринкових умовах. За період з моменту прийняття в 1969 р. КпШС УРСР до прийняття нового Сімейного кодексу до статей, що регулювали майнові відносини подружжя, було внесено всього кілька змін. Так, Указом Президії Верховної Ради України від 28 червня 1991 р. № 660 ст. 28 КпШС "Розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна" була доповнена ч. 2 про те, що "суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них". До внесення цих змін майно, нажите подружжям за час такого проживання, вважалося їх спільною власністю, яка підлягала поділу.
   Законом України від 23 червня 1992 р. КпШС України був доповнений ст. 27-1 "Право подружжя на укладення шлюбного контракту", а ст. 31 "Звернення стягнення на майно подружжя" доповнена ч. 4 про те, що "Правила статей 22, 24, 25, 26 застосовуються у тому разі, якщо шлюбним контрактом не встановлено інші положення".
   Нарешті з Кодексу на підставі Закону від 23 червня 1992 р. була виключена ст. 30 "Права подружжя-членів колгоспного двору". Виключення цієї статті було обумовлено тим, що після прийняття Закону України "Про власність", припинила своє існування така організаційна форма

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-363 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>