ентності громадської думки, яка є значною для будь-якого дослідження, що здійснюється в межах соціологічного забезпечення законотворчості. Адже саме на цьому етапі дослідники стикаються з необхідністю виявлення найбільш глибоких і суперечливих питань, які потребують принципового теоретичного вирішення. В наш час ця проблема набуває особливої гостроти, адже за останнє десятиліття в масовій свідомості українців відбулася справжня революція. Населення отримало майже необмежений доступ до інформації, що довгі роки була під офіційною забороною, врешті-решт змінився соціально-політичний курс держави. Виникли нові соціальні групи зі своїми цінностями, орієнтаціями і уявленнями. Це і багато інших факторів привело до зростання байдужості щодо правових і політичних проблем, недовіри до державних і правоохоронних органів. Все це різко зменшує можливість прямо з'ясувати позицію громадської думки з питань, що вимагають спеціальної наукової компетенції. Соціологам загальновідомо, що з методологічного погляду проблеми загального характеру, що відірвані від безпосередньо чуттєвого досвіду мас, не повинні виноситись на обговорення громадської думки і це ще раз акцентує увагу на необхідності серйозної теоретичної підготовки для її дослідження, в тому числі й у межах законодавчої соціології.
   Після того, як проект закону завершений, соціологічні дослідження можуть надати допомогу законодавцеві у з'ясуванні ставлення різних верств населення до цього проекту. І тут окрім використання опитування громадської думки, як дехто вважає, корисним було б згадати практику всенародних обговорень законопроектів. У сучасних умовах політичного плюралізму всенародне обговорення могло б стати своєрідною суспільною експертизою законопроектів і закласти передумови для соціальної легітимації майбутніх законів.
   Зрозуміло, що такий спосіб отримання інформації

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>