попередньої філософії права, критикою теорії суспільного договору, яка поєднувалася з визнанням звичаєвого права як історично висхідного порядку; розумінням права як функції координації суспільства, доповнюючи взаємодію економічних і політичних сил, які впливають на формування права, а також впливом духовних сил - моралі, релігії.
   Під впливом соціологізму сьогодні все менше зусиль концентрується на проблемі визначення сутності права. Право вже не розглядають як автономну сферу норм і абстрактних уявлень про належне, а розуміють як інтегровану частину соціокультурної реальності. Щоправда, дискусії з цієї проблеми тривають і єдиного погляду до цього часу ще не вироблено. Відмінності в розумінні сутності права виявляються як у національному аспекті (англосаксонський реалізм вважає правом судове рішення щодо кожного конкретного випадку, яке надалі стає прецедентом; скандинавський позитивізм розглядає право інституційно орієнтованою дією), так і залежно від належності до тієї чи іншої філософської школи (екзистенціалісти стверджують, що право безпосередньо пов'язане з мінливими умовами людського існування; неотомісти правом вважають справедливе рішення суду, яке є адекватним соціальній ситуації).
   Сьогодні перед вітчизняною соціологією права стоять конкретні теоретико-практичні завдання, найголовнішими з-поміж яких виділяють:
   1) дослідження права як важливого елемента соціальної системи, виявлення його взаємодії з іншими соціальними структурами.
   Перед соціологією права постає двоєдине завдання: а) виявити специфіку та закономірності виникнення потреби в правовому регулюванні і б) як можливе здійснення функцій права;
   2) обґрунтування зв'язку між правом і суспільством, вивчення соціальних функцій права та комплексних трансформацій юридичних норм у поведінку людей;
   3) проблема міждисциплінарного статусу соціології права

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>