ваємо соціальними витворами». Питання класифікації соціальних витворів М. Шаповал залишає відкритим, він лише вказує на те, що складність класифікації залежить від того, що соціальні витвори є складними явищами. Він дотримується позиції професора Е. Халупного, який в основу своєї класифікаційної концепції поклав рефлекси. М. Шаповал виділяє дві групи рефлексів - свідомість і рух, які виражаються в мові й техніці; рефлексами свідомості є думки, а рефлексами руху - вчинки. Кожному соціальному витвору властиві ці рефлексивні ознаки, і право не є винятком.
   Двоїста природа витворів проявляється і в існуванні позитивних і негативних їх компонентів. Останні об'єднуються загальним поняттям - соціальна патологія. У праві соціальна патологія проявляється в насиллі; у моралі - в жорстокості.
   Для М. Шаповала є очевидною соціальна природа права. Він зауважує, що «право є соціальний витвір і чинник, але ще не цілком установлено, як воно витворюється і як чинить». Незаперечним лише є той факт, що людина завжди була соціальною істотою. Тому зрозуміло, що суспільна взаємодія є споконвічною, і вона споконвічно потребує регулювання відносин між людьми для мирного співіснування.
   Право є витвором суспільного життя, воно здатне фіксувати людський досвід про нього. Право залежить від досвіду: зміна, зростання, занепад досвіду спричиняє зміну, зростання, занепад права. Право як феномен не може бути «вічним» чи «об'єктивним». Існує лише людське, суб'єктивне, змінне право: «кожна людина у взаєминах із людьми щохвилини творить право. Навіть діти, граючися, творять своє дитяче право. Кожна людська організована скупина творить норми для взаємовідносин між членами (внутрішнє право) і для взаємовідносин до інших людей і скупин (зовнішнє право)». Фіксація права шляхом письма або друком є не що інше, як умовні позначення суб'єктивного права.
   Право

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>