да. Всі форми права поєднують у собі формальне й матеріальне значення як основні свої сутнісні характеристики. Історико-генетичне дослідження права, що його провів С. Дністрянський у праці «Соціальні форми права», доводить, що історія права є двоєдиним феноменом формально-матеріального виміру законів. Формальне значення характеризує нормативні й державні приписи за формою, тоді як матеріальне значення закон пов'язує із суспільною метою. С. Дністрянський підтверджує свої теоретичні положення за допомогою змістовного історичного матеріалу. Римський період у розвитку права характеризується наявністю закону як сполучника між державою та індивідом. У середні віки закон чітко окреслює сфери діяльності суспільних зв'язків та індивіда в державі. У нові часи в період до Французької революції він був межею абсолютизму проти держави, а в пореволюційний період став мірилом соціальної свободи індивіда в державі. В радянському ж праві закон трактується як найвища форма правового життя суспільства в державі.
   Формальне значення закону, яке охоплює всі правові норми держави, що мають державно-примусову форму, доповнюється формальним значенням звичаєвого права, яке трактується як норми всіх суспільних зв'язків, крім держави. Матеріальне ж значення звичаєвого права полягає в його стихійності, в культурній силі народу в процесі творення права. В історії права умовно можна виділити три види відношень між державою і звичаєвим правом: держава здатна підпорядковувати собі звичаєве право (римська система); держава підпорядковується звичаєвому праву (германська система); держава впорядковує звичаєве право, залишаючи йому самостійну сферу існування (новітня правова система).
   Формальним значенням права юристів є форма, в якій вони зберігають, доповнюють чи виправляють законне або звичаєве право, а в матеріальному значенні - це новий зміст, який

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>