дей у процесі задоволення своїх потреб. Формою реалізації норм є звичай. С. Дністрянський, слідом за Г. Єллінеком, виділяє соціальну та індивідуальну етику. Кожний суспільний зв'язок наділений своїм окремим соціальним життям, у межах якого «працює» соціальна етика, правила якої можуть «вживатися» в «тіло і в кров» соціального зв'язку, члени якого в подальшому керуються ними. Особа належить до різних соціальних зв'язків, виконує в них різні обов'язки та керується в них різними правилами. Ідеї С. Дністрянського про включеність людини в різні соціальні утворення та виконання специфічних лише для цього утворення правил поведінки передували виникненню теорії ролей і статусу індивіда.
   Під впливом теорії етичного мінімуму Г. Єллінека С. Дністрянський визнає етичний характер норм, з якими тісно пов'язані звичай і звичка. Звичай не тотожний звичці, хоча зв'язок між ними тісний і безпосередній, все ж вони є різними сторонами соціальних явищ - фактичної та теоретичної. До соціально-етичних норм С. Дністрянський відносить і правові норми. Відмовляючи державі в первинності щодо права, С. Дністрянський визнає її соціальним зв'язком найвищого типу, який використовує адміністративний апарат і фізичний примус.
   Головну мету науки про право С. Дністрянський вбачає в дослідженні людського суспільного життя, адже «право твориться й сьогодні самостійно в усіх суспільних зв'язках; вони мають свою організацію та свої органи управи - себто свою автономію». Для досягнення поставленої мети слід користуватися науковим методом, «який би звертав увагу на суспільне життя, яке воно було, яке воно є, яке має бути; воно є дисципліною реального життя і реальних змагань до суспільного порядку, воно тепер обіймає реальне впорядкування суспільного життя в минулому, в теперішньому та в майбутньому».
   Основними характеристиками наукового, правничого методу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>