нання обох точок зору». Лише в результаті спільних зусиль різних наук уявляється можливим отримати найбільш повну, адекватну характеристику об'єкта дослідження. У зв'язку з цим продовжує залишатися актуальним завдання ефективної організації наукових соціолого-правових досліджень.
   У соціальних дослідженнях комплексний підхід до розгляду тієї або іншої проблеми об'єктивно зумовлений внутрішнім змістом самого об'єкта пізнання, тобто всебічне вивчення соціальних явищ є обєктивно-закономірним процесом розвитку відповідної системи знань. Саме в цій різнобічності і полягає складність, зокрема, соціолого-правових досліджень. Останні вимагають, як правило, активної участі не лише юристів, а й представників інших наук, насамперед соціологів, або ж компетенції однієї особи в різних сферах знань. «За самою своєю сутністю, - зауважував В. П. Казимирчук, - соціальне-правові дослідження є комплексними, тобто потребують кооперування і координації зусиль не лише представників різних галузей юридичної науки, а й суміжних наук: філософії, соціології, психології, економіки і т. д.». Вони дозволяють всебічно вивчати Досліджувані явища і процеси, привернути до них увагу і знання спеціалістів різних галузей науки і тим самим отримати надійні, цінні для науки результати.
   Особливо перспективним є продовження досліджень з проблем соціальної природи та призначення права, об'єктивних меж та критеріїв ефективності правової регламентації суспільних відносин, соціальних передумов правових відносин, механізму трансформації (переведення) соціальних чинників у правові норми, ефективності інституту юридичної відповідальності, механізмів функціонування правових інститутів та взаємодії права з іншими соціальними регуляторами тощо.
   Комплексність як методологічний атрибут, науково-організаційний принцип соціолого-правового пізнання є відбиттям цілісності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>