астини, хоча в реальності право є одним цілим.
   Теорія права Б. Кістяківського вибудовується на визнанні способу свідомої діяльності людини, який і є її основою. Відповідно до такого погляду, право визнають найзначнішим і найповнішим виразником культури суспільства, воно є його духовним елементом, який вбирає в себе свідомі індивідуальні зусилля.
   Поставивши питання про фундаментальні засади права в суспільстві, Б. Кістяківський тим самим порушив питання про методи вивчення права як основного виразника суспільної культури, розробив методи аналізу соціокультурної реальності права та правових відносин.
   На особливу увагу заслуговує вчення Б. Кістяківського про історичну реальність як певну відповідність рівня розвитку культури суспільства та правосвідомості окремих соціальних груп. На думку науковця, правові явища заглиблені в цю реальність, а тому прогностичне значення для побудови правової держави має історичний рівень розвитку правосвідомості. Тому цілком закономірним є звернення Б. Кістяківського до аналізу рівня правосвідомості російської інтелігенції. Маючи за вихідну тезу своїх досліджень положення про те, що правосвідомість певних прошарків суспільства складає єдність, він прийшов до висновків: інтелігенцію, бюрократію і простий народ у Росії об'єднує сприйняття права у вигляді писаного закону як примусу з боку держави, тобто як встановлену зовнішнім чином регламентацію дій. Виходячи з цього, цілком закономірним для російської інтелігенції є застосування етичних оцінок до законотворчості, продиктованих політичними уявленнями про соціальну справедливість. Росії не притаманно визнання самостійними суспільними цінностями права та закону, як це є в країнах Західної Європи. На думку Б. Кістяківського, з кризою суспільних наук пов'язано й кризу правосвідомості, а через неї - кризу юриспруденції. Оскільки нові суспільні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>