ивістю теоретичної позиції Б. Кістяківського е те, що він, як і Г. Зіммель, визнає під соціальною дійсністю «психологічну взаємодію між індивідами», саме тому об'єктом соціології є продукти цієї взаємодії, які можливі лише в суспільстві. Найважливішим таким продуктом визнають «однорідність у почуттях, бажаннях і думках». Якщо є однорідність психічних функцій, то з необхідністю виникають «групова диференціація», «колективна свідомість» і, як наслідок, їх особливі асоціації, тобто саме суспільство. Ця сторона соціального феномена підпадає під дію закону причинності, тоді як існує ще й інша сторона, здатна розвиватися телеологічне - норми, інститути, культура. Телеологічні елементи визнають вищим проявом та оформленням соціального зв'язку, «психологічної взаємодії».
   На думку українського соціолога, суспільство є насамперед духовною єдністю. Суспільство як духовна єдність не протистоїть індивідам, а навпаки, воно є результатом творчої діяльності людей.
   Найповніше вироблені Б. Кістяківським принципи пізнання соціальних явищ конкретизувалися у вченні про право. За своєю природою право належить до сфери цінностей. У праві найяскравіше й найповніше актуалізується соціальне-належне, яке не є трансцендентним, тобто не знаходиться за межами людського життя, воно є складовою частиною історичного процесу. «Саме існування права в соціальному світі - це перемога належності над сліпою стихією суспільного життя, яка сама по собі підкорюється лише необхідності. Належність у соціальному житті має свого наймогутнішого і яскравого носія в праві».
   Право є бінарним: воно - сфера чистої належності, зовнішня форма існування справедливості та свободи, але разом із тим право вкорінене в сфері соціальних відносин, а відтак є сумою норм. Бінарна природа права і породжує методологічний плюралізм у його дослідженні, який є лише засобом досягнення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>