рії. Вона є свідченням зустрічей, співпраці, ідейних симпатій і протистоянь із видатними людьми, імена яких тривалий час замовчували або піддавали критиці. Він розпочав свою наукову роботу в університетах України під керівництвом таких професорів, як В. А. Антонович та Д. І. Багалій. Тісні зв'язки з лідерами галицької радикальної партії (І. Я. Франко та В. І. Павлик) і переслідування царатом українського національного та соціалістичного руху змусили його виїхати за кордон. Професійне оточення талановитого українця в галузі філософії, соціології та правознавства склали видатні західноєвропейські мислителі. Навчаючись на філософському факультеті Берлінського університету, Б. Кістяківський познайомився з Г. Зіммелем; у Страсбурзькому університеті під керівництвом В. Віндельбанда захистив докторську дисертацію; в Гельдельберзі він познайомився з Г. Єллінеком (спеціалістом із державного права). Німеччина стала місцем зустрічі Б. Кістяківського з багатьма діячами соціалістичного та конституційно-демократичного руху Росії - П. Б. Струве, С. І. Живаго, П. I. Новгородцевим.
   Б. Кістяківський став відомим після опублікування книги «Людина та суспільство», за якою незабаром з'явилися статті, які пізніше було об'єднано у вигляді окремих глав і розділів у працю «Соціальні науки і право» (1916) з підзаголовком «Нариси з методології соціальних наук і філософії права». Про цю працю в 1917 р. професор права Харківського університету А. Фатєєв писав: «Вперше в російській літературі з'являється методологічний трактат про право, позбавлений сухого схематизму та абстрактних формул».
   Праця стала свідченням внутрішньої духовної еволюції дослідника та виразником його остаточних теоретичних інтересів та симпатій. Як стверджував сам Б. Кістяківський, цю працю «було задумано і попередні дослідження для неї було проведено під впливом тієї думки,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>