ава «живе право», Є. Ерліх все ж таки залишає відкритим питання про методи дослідження. Вказані прийоми психометричних вимірів та інтернаціональних порівнянь права лише повинні доповнювати та поглиблювати метод безпосереднього спостереження життя. Від соціології вимагається сконцентрувати увагу на дослідженні конкретного з урахуванням усіх специфічних та індивідуальних умов існування правових явищ.
   Зазначимо, що під соціологією права Є. Ерліх розумів теоретичну юриспруденцію, тоді як прикладними соціальними науками він називав усі практичні напрями юриспруденції. Соціологія права за своїм предметом відрізняється і від філософії права. Якщо соціологія права лише фіксує і спостерігає факти без подальшої їх оцінки, то філософія права займається розв'язанням питання - яким мусить бути право, тобто розглядає право з погляду належного.
   Є. Ерліх обстоює правомірність використання соціологічного методу в застосуванні права. Суддя, відповідно до соціологічного методу, повинен використовувати «живе право», яке протиставляється чинному позитивному праву, тому він сам мусить відшукувати норму для вирішення справи. Оскільки особистість судді є гарантією правосуддя, він має «увібрати» в себе емпіричну та теоретичну «соціологію живого права». Проблеми правозастосування і правової техніки визначають завдання правознавства - підготувати живе право для потреб суду через посередництво його вивчення і дослідження.
   Богдан Олександрович Кістяківський (1868-1920) народився в сім'ї майбутнього професора кримінального права Київського університету св. Володимира. Теоретично-наукова спадщина Б. Кістяківського складається з філософських праць у галузі методології суспільних наук, філософії та соціології права, історичних досліджень розвитку політичної думки. Біографія Б. Кістяківського тісно пов'язана зі складним періодом вітчизняної історії.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>