е в цьому випадку досить чітко виявляється відмінність концептуальних підходів правознавства і соціології. Якщо соціологічне зорієнтований юрист буде приділяти особливу увагу вивченню права як самодостатнього феномену об'єктивного світу, виявленню сукупності правових та інших явищ (чинників), які опосередковано чи безпосередньо інтенсивно впливають на правові норми тим, що сприяють або перешкоджають їх реалізації в конкретних правовідносинах, здатності права виступати регулятором суспільних відносин, забезпечувати реалізацію цілей, які були поставлені законодавчим органом при прийнятті відповідного нормативно-правового акту, дослідженню системи правових відносин, яка формується в сфері реальної дії норм права, то соціолога права в цьому сюжеті зацікавлять перш за все такі питання, як: чи дозволило звернення особи до норм права досягти бажаного соціального блага, і якою мірою особа реалізувала свої сподівання, інтереси та потреби.
   У цілому, вивчення соціальних наслідків та соціальної ефективності правового регулювання порушує низку важливих і нових проблем, зокрема проблему соціально-правової активності особи в умовах обмеження будь-яких її прав та свобод. Різні підходи, які практикуються правознавством і соціологією, аж ніяк не означають, що здобуті ними знання можуть бути перекреслені, протиставлені. Достатніх підстав для цього немає навіть сьогодні, не буде їх, певно, і в майбутньому.
   Відзначаючи це, Я. Щепанський писав, що соціологія сформувалася як наука про спонтанно-динамічні сили, і тому «серед соціологів завжди існувала деяка зневага до права, і в свою чергу правознавці, дійнявши віри у силу регулятивних нормативних актів, схильні були зневажати дослідження соціологів. Проте в даний час обидві ці сфери зближаються: і соціологи, і правники дійшли висновку, що повний опис і пояснення соціальних процесів вимагає

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>