и про право, оскільки різниця в законодавстві не заперечує того факту, що устрій усіх цивілізованих народів є схожим, а відтак наука про право повинна бути інтернаціональною.
   Але щоб виявити «живе право», потрібно зайнятися безпосереднім спостереженням, тобто брати до уваги фактичні рішення, враховуючи конкретні ситуації. Для цього найдоцільніше використовувати як предмет аналізу правові документи, а не закони чи кодекси. В документах для пошуку «живого права» слід акцентувати увагу на їх всезагальній значущості, типовості, а також на стабільності їх змісту. Особливої уваги заслуговують соціально-економічні, законодавчі передумови створення документів, а повноту картини дослідження повинні доповнювати особливості юридичної обробки, відмінності за місцевістю, соціальним станом, народністю, релігійною належністю. Сукупність усіх вказаних чинників дозволить розкрити смисл правових документів.
   Другим відправним моментом, від якого соціологія права мусить починати свої спостереження, є правові положення. Соціологія права завжди повинна мати на увазі, що наука про право є завжди історична й етнологічна. Поєднання соціологічного та історичного підходів у дослідженні права дозволяє стверджувати, що право в усіх народів проходить однакові ступені розвитку.
   Третім відправним пунктом соціолого-правових досліджень є суспільні сили, які сприяють утворенню права. Відтак, соціологія права має на меті створення повної картини правового життя. Поставлене завдання може бути успішно виконане за умови віднайдення духовної сторони процесу правоутворення, яка сприяє втіленню суспільних сил у право, і яка є складовою частиною людського духу в правотворчості. Тому правові положення є втіленням суспільних сил і особистої роботи юристів. Юристи досконало мають знати життя, щоб оволодіти життєвими процесами.
   Проголосивши предметом соціології

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>