тя, є справжнім регулятором суспільних відносин, оскільки здатний адекватно відповідати потребам життя.
   Дослідивши зміст поняття права, Є. Ерліх звертається до проблеми джерел права, яка пов'язана з трактуванням ним самого суспільства. Визнаючи суспільство основним джерелом творення права, Є. Ерліх пропонує своє бачення суспільства, яке він розуміє як сукупність людських союзів, одні з яких самобутні або генетичні (рід, сім'я); інші ж - «нові» - магістрати, держава, релігійні общини, політичні партії. Якщо самобутні союзи зароджуються всередині самого людського суспільства та є виявом несвідомих людських поривів, то «нові» є усвідомленими, цілеспрямованими людськими творіннями.
   До джерел права належать також правові факти: звичай (Uebung), панування (Herrschaft), володіння (Besitz) та волевиявлення (Willenserklarung). Звичаями називаються найстаріші й першопочаткові правові факти, яким властива організуюча функція в самобутніх союзах; панування є невід'ємною умовою основного порядку союзу, оскільки воно реалізується у відносинах «пануючий - пригнічений»; володіння - це теж відносини панування, тотожні пануванню над річчю, тобто фактична можливість розпоряджатися економічно цінними благами; а під правовим волевиявленням розуміють різні види договорів.
   Є. Ерліх окреслює сферу дослідження, у межах якої за допомогою індукції можливе безпосереднє спостереження правового життя, та пропонує своєрідний алгоритм проведення соціолого-правових досліджень. Найціннішими для соціології є такі фактори правової дійсності, як факти права, суспільні сили та правові положення. Спостереження фактів права мусить бути опосередковане й безпосереднє. Перший вид передбачає спостереження в широкому розумінні, тобто соціологія права мусить мати широкий погляд на суспільні явища. Тим самим Є. Ерліх виступав проти національної замкненості науки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>