пції. Українською мовою поки що не видано жодного твору Є. Ерліха, немає їх і мовою оригіналу у вітчизняних бібліотечних фондах. Мізерна ж кількість робіт, присвячених творчості Є. Ерліха, не дозволяє повною мірою розкрити специфіку його наукових пошуків.
   Вперше ім'я Є. Ерліха в радянській юридичній літературі згадано в статті професора Б. Менеліса «Школа вільного права та її місце в буржуазно-юридичній науці» 1928 р. У межах критичного огляду основних правових теорій буржуазного права Б. Менеліс репрезентує концепцію Є. Ерліха як представника так званої «школи вільного права». Поняття «школи вільного права» було загальним поняттям для означення теоретичних досліджень права (соціологічних, природничо-правових, психологічних), які виступали проти доктрини юридичного позитивізму і набули поширення з кінця XIX ст. Після публікації статті Б. Менеліса ім'я Є. Ерліха надовго зникає із сторінок наукових видань, і лише в 70-х роках з'являються праці В. П. Марчука.
   У своїх теоретичних розробках соціології права Є. Ерліх ґрунтувався на вченні історичної школи про «дух народу» як джерело права. Але разом із тим він критикував представників цієї школи за те, що вони не досліджували формування правових відносин, а займалися лише пошуками абстрактних правових положень. На думку Є. Ерліха, правова наука мусить бути не лише історичною, але й соціологічною, що дозволило б розкрити сутність права. Саме тому на основі значного фактичного матеріалу він намагався по-новому теоретично обґрунтувати чинне право. Виступаючи проти обмеження правової науки дослідженням текстів законів та їх техніко-правового застосування, Є. Ерліх визнавав важливу роль дослідження звичаєвого права, судової практики, явищ господарського життя.
   Заперечуючи формалістичний підхід до права та усвідомлюючи недостатність і наукову обмеженість юридичного позитивізму,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>