рліх (1862-1922) захоплювався науковою роботою, зокрема дослідженнями проблем загальної теорії права і римського права, завдяки своїм працям став відомим світовому науковому співтовариству. За працю «Мовчазне волевиявлення» (1893) Є. Ерліха удостоїли звання приват-доцента; за активну діяльність у сфері права йому в 1896 р. було присвоєно звання екстраординарного професора, а монографія «Примусове і непримусове право в цивільному кодексі Німецької імперії» (1899) стала підставою до присудження йому звання ординарного професора римського права. З 1900 р. Є. Ерліх жив і працював у Чернівцях в університеті Франца Иосифа, обіймаючи з 1901 р. посаду декана юридичного факультету, а з 1906 - ректора цього ж університету.
   Вагомість та значущість Ерліха-правознавця визнана всією світовою науковою громадськістю. Зазначаючи про його вплив на американську соціологію права, голова гарвардської школи права Р. Паунд називав його працю «Основні положення соціології права» «однією з найкращих книг покоління». Праці Є. Ерліха неодноразово перевидавали та перекладали багатьма мовами світу. В Україні ж донедавна його ім'я залишалося маловідомим. Довідникові видання переважно післяперебудовного періоду містили невеличкі за обсягом статті з короткими біографічними даними Є. Ерліха та в надто лаконічній формі подавали основні положення його наукового доробку. Проаналізувати та реконструювати цілісну картину поглядів Є. Ерліха сьогодні надзвичайно складно, оскільки тривалий час його ім'я пов'язували з буржуазною правовою наукою, а його соціологічне-правову концепцію розглядали лише в критичному руслі. Це зумовлено й тим, що більшість праць Є. Ерліха побачила світ у Німеччині. Саме це дало підставу деяким дослідникам вважати його представником німецької науки, хоча саме німці на сьогодні є головними популяризаторами і дослідниками ерліхівської

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>