ідження. Перш ніж перейти до викладу основних положень соціоправових концепцій вітчизняних мислителів, зробимо кілька зауважень. По-перше, наше дослідження є лише розвідкою в історію вітчизняної соціології права. В Україні, до цього, питання історії соціології права майже не розробляли. Виняток становлять дослідження соціологічної думки в її загальному вигляді через аналіз творчості окремих авторів, коротких історичних періодів. По суті, в науковій літературі немає фундаментальних розробок проблеми історії української соціології права. По-друге, проблема ідентифікації творчості мислителів пов'язана з об'єктивними історико-політичними причинами. Передусім маємо на увазі те, що українські землі свого часу входили до складу різних країн - Австро-Угорщини, Польщі, Російської імперії. По-третє, наша спроба дослідити специфіку української соціології права не є вичерпною. Вона становить лише деяке наближення до подальшого ґрунтовного вивчення проблем закономірностей формування та специфіки вітчизняної соціології права, що потребує ґрунтовних текстуальних та архівних досліджень. За предмет дослідження ми взяли лише наукові доробки класиків української соціології права, наукова значущість яких не обмежується тільки національними рамками. Зокрема, творчість Є. Ерліха, Б. Кістяківського, С. Дністрянського була добре знана у світі, вона значно вплинула на формування світової соціології права, на розв'язання методологічних проблем соціальних наук, усього соціального знання загалом.
   Логічним було б розпочати екскурс в історію вітчизняної соціології права насамперед із аналізу наукової спадщини Євгена Ерліха, якого вважають безпосереднім попередником соціології права в її сучасному вигляді. Він є автором таких програмних праць із соціології права, як «Основні положення соціології права» (1913) та «Право і життя» (1897).
   Євген Ерліх

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>