ми, що виникли на межі двох століть, вимагали теоретичного й методологічного їх осмислення, вони покликали до життя соціологічний напрям у дослідженні права. Представники цього напряму правознавства виступали проти його нормативістського розуміння, в межах якого право трактувалося як сукупність норм, встановлених державою. Вихідним моментом правових досліджень із погляду соціології визнавали фактичний суспільний лад, а державу і право проголошували залежними від соціальних явищ. Тому право і держава були предметом вивчення соціології - науки про суспільство.
   Складність дослідження вітчизняної соціології права пов'язана передусім із проблемою ідентифікації належності ряду вчених до національної історії, культури і науки. Хрестоматійним став приклад життя і творчості М. В. Гоголя (народився в Україні, жив у Росії, писав твори російською мовою). Стосовно ж ідентифікації в історії соціології, то тут, на думку авторів навчального посібника «Соціологічна думка України», гостро відчувається проблема об'єктивних критеріїв. Адже однозначно не можна стверджувати належність мислителя до тієї чи іншої культури, взявши за основу лише місце творчої діяльності, мову та місце народження. Іому доцільнішим було б у плані ідентифікації творчості видатних мислителів розглядати їх творчу спадщину в історії кількох народів. В історії вітчизняної соціології права такими прикладами є творчість Є. Ерліха, Б. О. Кістяківського та багатьох інших.
   На сьогодні немає і загальновизнаної періодизації історії соціологічної думки в Україні. Прийнято виділяти два періоди в розвитку соціологічного знання: протосоціологічний та соціологічний або академічний. Ми зупинимося на творчості тих соціологів права, які працювали в межах академічного періоду, тобто післяконтівської доби розвитку соціології, коли соціологія виділилася у самостійну галузь наукового

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>