поповнення традиційної проблематики новими напрямами дослідження, проникнення в сфери інших галузей наукового знання здаються часом деяким науковцям невиправданими або навіть неприпустимими з погляду «чистоти» тієї науки, основи якої усталені і нібито достатні для вирішення актуальних проблем практики.
   З цих позицій іноді недооцінюють навіть ті безумовно конструктивні діяння, впливи, які несуть з собою зокрема тенденції інтеграції наук в комплексних дослідженнях певних об'єктів. Логіка міркувань при цьому приблизно така: оскільки вчення про право і державу, як і вчення про суспільство, виокремилось із сфер інших наук у процесі їх розвитку (диференціації), остільки його сучасна інтеграція з іншими науками є нічим іншим, як кроком назад до того первісного вигляду, коли воно було ще науковим напрямом дослідження.
   Такий формально-логічний хід думок справедливо викликає заперечення, адже ми є свідками небувалого в історії піднесення, розвитку світової і вітчизняної наук саме завдяки інтеграційним процесам, які охопили і юридичну науку, що призвело до виникнення безлічі нових і оригінальних напрямів дослідження, перспективність яких не враховують належною мірою окремі автори.
   Це і правова кібернетика, і філософія права, і соціологія права, і господарське право, і кримінологія, і юридична психологія тощо. Якщо ж ми ставимо за мету вказати на характерні особливості розвитку соціолого-юридичних досліджень юриспруденції в нинішніх умовах, то це перш за все удосконалення методів наукових досліджень, розширення їх сфери, поява важливого кола питань, висунутих практикою державно-правового будівництва, які вітчизняне правознавство обходило стороною, зокрема тому, що пильна увага до них, делікатно кажучи, не заохочувалася.
   Тут насамперед йдеться про соціальні наслідки дії або бездії права в тих чи інших сферах суспільства. І саме

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>