брав участь у революції, якийсь час був особистим секретарем О.Ф. Керенського, редагував газету «Воля народу». У цей період він написав серію брошур, у тому числі: «Проблема соціальної рівності», «Форми правління», «Сутність соціалізму», «Кому і як обирати в Установчі збори?» та ін. Політичні погляди П. Сорокіна становили, за його власною оцінкою, різновид «соціальної ідеології, заснованої на етиці солідарності».
   Більшовицький переворот П. Сорокін не сприйняв, але, визнавши фіаско есерівської програми, вийшов із партії есерів. Опублікований у газетах його відкритий лист із цього приводу привернув увагу й був прокоментований В. І. Леніним у відомій статті «Цінні визнання Питирима Сорокіна». У 1919 р. йому вдалося організувати й очолити як декану перший у Росії соціологічний факультет. У1920 р. вийшла основна робота його російського періоду «Система соціології». У 1922 р. разом із великою групою видних представників суспільно-політичної думки було вислано із країни. Спочатку він влаштувався у Празі, а потім перебрався до США. Тут П. Сорокін швидко набув світової популярності й у 1930 р. очолив соціологічний факультет Гарвардського університету, яким керував до своєї відставки. У цей час було опубліковано найзначніші праці П. Сорокіна, що зробили його класиком соціологічної думки, - «Сучасні соціологічні теорії» (1928) і «Соціальна і культурна динаміка» в чотирьох томах (1937-1941). Розвиваючи свої ранні ідеї про соціальну солідарність і етику любові, він виступив із програмою порятунку людства на базі «альтруїстичної любові й поведінки», заснував у Гарварді Центр із вивчення творчого альтруїзму. У1964 р. 75-річного П. Сорокіна було обрано головою Американської соціологічної асоціації.
   У російський період життя П. Сорокіна його наукова діяльність тяжіла до сфери юриспруденції і була пов'язана насамперед із становленням

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>