ез її виховання в дитинстві (у родині, школі) і наступну соціалізацію (тобто засвоєння нею норм і вимог суспільства, потрібних для життя в соціумі). Л. Петражицький приділяв багато уваги виховній ролі права. У зв'язку з цим він, зокрема, писав: «Граючи свій складний психічний концерт на різних струнах людської емоційної душі, змушуючи діяти одні емоційні схильності, придушуючи дію інших, наприклад, звірячих, злісних, взагалі антисоціальних, право неминуче веде до розвитку і зміцнення одних соціальних схильностей, до ослаблення й руйнування інших. Розумне право становить собою складну й могутню школу соціалізації народного характеру, пристосування його до розумного співжиття. Невдале право може поширювати деморалізацію, отруювати народну душу, в усякому разі протидіяти здоровому психічному прогресу».
   У зв'язку з цим Л. Петражицький вважав, що у своїй правовій політиці законодавець повинен вивчати та враховувати в ході законотворчої діяльності різні форми сформованого та діючого в суспільстві інтуїтивного права, за допомогою офіційно встановлюваного (позитивного) права підтримувати прогресивні форми та протидіяти відсталим, консервативним формам і проявам інтуїтивного права.
   Питирим Олександрович Сорокін (1889-1968) народився в родині бідного ремісника. В дитинстві вів бродячий спосіб життя, підробляв випадковими заробітками, однак при цьому зумів закінчити церковнопарафіяльну школу. З п'ятнадцяти років - член партії есерів. У 1909 р. вступив до Санкт-Петербурзького психоневрологічного інституту (де незадовго до того була відкрита перша в Росії кафедра соціології), а потім перевівся на юридичний факультет університету. Його дипломна робота «Злочин і кара, подвиг і нагорода. Соціологічний етюд про основні форми суспільного поводження і моралі» (1912-1913 pp.) була дуже схвально зустрінута науковою громадськістю. Активно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>