лі норм права в соціонормативній і ціннісній системах суспільства.
   § 3. Теорія правового плюралізму Л. Петражицького. П. Сорокін
  
   Лев Йосипович Петражицький (1867-1931) - виходець із дворянської родини. Закінчив юридичний факультет Київського університету, потім продовжив навчання в Німеччині. Після повернення в Росію він викладав у Київському університеті, згодом очолив кафедру енциклопедії права Петербурзького університету, замінивши на цій посаді М. М. Коркунова. Багато його учнів стали згодом відомими вченими в галузі соціології і соціології права (П. Сорокін, М. Тимашев, Ж. Гурвич, М. Кондратьев та ін.). Як і інші представники соціологічного напряму в теорії права, Л. Петражицький брав найактивнішу участь у політичному житті країни, будучи прибічником конституційної монархії. За своїми політичними поглядами він був помірним кадетом. Л. Петражицький входив до Центрального комітету партії кадетів і обирався від цієї партії депутатом першої Державної думи. Після розгону Думи Л. Петражицького разом з іншими депутатами, які підписали «Виборзьку відозву», засудили до трьох місяців тюремного ув'язнення і позбавили політичних прав. У1921 р. він переїхав до Польщі, де очолив кафедру соціології Варшавського університету.
   За своїми філософсько-методологічними орієнтаціями Л. Петражицький залишався в цілому в межах позитивістського підходу. Однак він істотно розсунув традиційні межі позитивістської методології і методів психологічного аналізу явищ громадського життя, а саме такого соціального явища, як право.
   У своїй праці «Теорія права і держави у зв'язку з теорією моральності» Л. Петражицький трактує право як особливе психічне явище, розуміючи під правом переживання імперативне-атрибутивного характеру. «Те, до чого ми себе вважаємо зобов'язаними, - писав він, - ми уявляємо як таке, що належить іншому... йде йому від нас

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>