пільства обумовлений тим, що «соціальні діячі виконують очікувані від них ролі, розділяють запропоновані цінності й норми».
   Спеціальну увагу Парсонс приділяв дослідженню конкретного механізму соціальної дії, в основі якого лежать суб'єктивні орієнтації індивіда. При цьому він виділяв мотиваційні і ціннісні орієнтації. Перші, згідно з Парсонсом, відображають особисті переваги індивіда - його знання, емоції, оцінки; другі - виражають пануючі в суспільстві уявлення про добро і зло, моральне й аморальне, схвалюване і не схвалюване.
   Парсонс вніс помітний вклад у розвиток теорії соціалізації. Під соціалізацією він розумів процес засвоєння індивідом цінностей і норм суспільства, процес, за допомогою якого «цінності й норми передають і навіюють». При цьому він розглядав соціалізацію індивіда передусім як інтерналізацію ціннісно-нормативних очікувань суспільства. Підтримка, потрібна для існування соціуму нормативного порядку, забезпечується насамперед шляхом інтерналізації цінностей і норм суспільства його членами. Інтерналізація єдиних для суспільства цінностей і норм різними його членами є, за Парсонсом, головною умовою досягнення соціальної солідарності, тобто інтегруючого суспільство консенсусу з ключових питань громадського життя. Додатковим фактором, що підсилює соціалізацію, він вважав взаємозв'язок соціальних інтересів людей (особливо економічних і політичних). «Суспільство, - писав він, - не може підтримувати стабільність перед лицем різних потреб і напружень доти, поки інтереси його громадян не зв'язані солідарністю, а також внутрішньою лояльністю і зобов'язаннями».
   Розроблена Парсонсом соціологічна концепція суспільства як ціннісно-нормативна система становить значний інтерес для досліджень у межах соціології права сьогодення, проблем взаємодії права з іншими соціальними нормами і цінностями, аналізу місця та ролі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>