диною законністю. Таке нігілістичне ставлення до закону й інших актів державної правотворчості є істотним недоліком цієї концепції права.
   Свою соціологію права, розроблену в межах юридичної науки, Ерліх вважав не юридичною дисципліною, а одним із напрямів прикладної соціології. Щоправда, і вся наука про право повинна бути, на його думку, не чим іншим, як частиною соціології. Заперечення самостійності юриспруденції він дуже непереконливо обґрунтовував посиланням на те, що право являє собою певний аспект суспільного буття. Очевидно, що за такого підходу соціологія, по суті, повинна була б містити в собі всі суспільні науки, втрачаючи свою власну предметну своєрідність.
   Толкотт Парсонс (1902-1979) - американський соціолог-теоретик, засновник системно-функціональної школи в соціології і творець загальної теорії дії. У його працях значну увагу приділено проблематиці права як соціального явища. Інтерес Парсонса до права було обумовлено його розумінням соціології як науки, що «вивчає структури і процеси, які мають відношення до інтеграції цих систем».
   А право, як відомо, є одним із найважливіших факторів соціальної інтеграції, тобто фактором забезпечення єдності суспільства як цілісної системи.
   Роль права як інструменту соціальної інтеграції Парсонс досліджував у ширшому контексті аналізу інтегративної функції усієї нормативної системи суспільства. «Ядром суспільства, як системи, - писав він, - є структурований нормативний порядок, за допомогою якого організується колективне життя популяції». При цьому Парсонс підкреслював, що хоча в усіх високорозвинених суспільствах основна частина нормативної системи має правовий статус, було б неправильно недооцінювати значення інших нормативних регуляторів, серед яких він виділяв мораль, що має, на його думку, своє коріння в релігії. «Фактична ефективність правових систем, - зазначав

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>