ь вимагає більш конкретизованих і профільованих з юридичного погляду типологій права і відповідних правових форм організації і діяльності держави, функціонування державної влади. У цьому відношенні для соціології права безпосередній інтерес становить розроблена в межах юридичної загальної теорії типологія права і держави. В основі цієї типології лежить критерій рівня правової розвиненості різних (минулих і сучасних) систем позитивного права і держави, якщо специфічно розвиваються соціальні явища (нормативно-регулятивні та владно-організаційні інститути) з певними ступенями росту, що виражають реально досягнуту міру волі, рівності й справедливості в тих чи інших суспільствах. Ця типологія дозволяє на основі єдиної шкали показників розвитку права як принципу формальної рівності визначити ступінь правової і, відповідно, державно-правової розвиненості окремих суспільств, класифікувати їх за однотипними групами з позицій порівняльних юри дико-соціологічних досліджень, проаналізувати стан і тенденції розвитку права і держави не лише в окремих країнах і регіонах, а й у світі в цілому.
   Є. Ерліх (1862-1922) - австрійський правознавець. Його монографія «Основи соціології права», видана в 1913 p., позначила важливу віху - появу соціології права як окремої дисципліни. Головна думка цієї праці виражена в передмові до неї в такому програмному положенні: «У наш час, як і за всіх часів, центр ваги розвитку права не в законодавстві, не в науці права, не в судовій практиці, а в самому суспільстві». Поряд із розробкою теоретико-методологічних проблем соціології права він одним із перших серед юристів став проводити дослідження (в тому числі й опитування населення, вивчення ролі суду, судової практики і т. ін.), які нині називають конкретно-соціологічними).
   Опитування населення Буковини (Австро-Угорщина) дали йому підставу стверджувати,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>