- афективну дію (дія, заснована на емоційному стані);
   - традиційну дію (звичайне, повсякденне поводження, засноване на звичці).
   Відповідно до веберівського розуміння соціальної дії як осмисленої дії, орієнтованої на відповідну реакцію з боку інших людей, до типу соціальної дії належать лише дії раціональні і ціннісно-раціональні. З них найраціональнішою є цілераціональна дія, в якій ідею раціональності подано в чистому вигляді. У різних типах суспільств переважають різні види соціальної дії. При цьому раціоналізацію соціальної дії Вебер розглядав як основну тенденцію історичного розвитку.
   Помітне місце у творчості Вебера займають дослідження з соціології політики, присвячені механізмам соціального визнання влади як законної (тобто механізмам легітимації влади). Багато аспектів цієї тематики (питання легітимації державної влади, особливості різних форм і способів організації і діяльності держави і т. ін.) належать і до предметної сфери соціології права. Проблема легітимності - ключова проблема будь-якої влади, в тому числі й у політичній сфері. Історія утвердження й падіння різних режимів влади показує, що криза влади завжди починається з кризи її легітимності. Втративши віру в легітимність влади, люди втрачають і мотивацію до підпорядкування їй.
   Вебер виділяв три типи легітимації влади й відповідно три типи панування й підпорядкування: 1) нормативно-раціональний, 2) традиційний і 3) харизматичний.
   При нормативно-раціональному типі легітимації влади люди підкоряються їй, виходячи з власних інтересів. При цьому йдеться про підпорядкування не особистостям, а законам, що є загальними як для керованих, так і для керуючих. Тому такий тип панування і підпорядкування М. Вебер ще називав легальним. Формою легітимації влади тут є демократичні вибори (влада легітимна тією мірою, за якої вибори носять законний, демократичний

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>