підхід до аналізу ролі релігії у формуванні економічних відносин і відповідних їм правових і політичних форм становить певний інтерес.
   Антипозитивізм Вебера проявився не лише в орієнтації на моністичний підхід до дослідження закономірностей розвитку суспільства й відмові від позитивістської концепції множинності факторів суспільного розвитку, а й у тому, що свої антипозитивістські погляди він виклав у концепції розуміючої соціології і теорії соціальної дії.
   Розуміюча соціологія у трактуванні Вебера заперечує пізнавальну цінність характерних для соціологічного натуралізму прямих аналогій між природою і суспільством. Вона виходить з того, що людина пізнає суспільство не як зовнішній спостерігач (натураліст), а через пізнання та розуміння самої себе. Тільки пізнаючи і розуміючи саму себе, людина може зрозуміти той зміст, що вкладають у своє поводження інші люди, пізнаючи соціальну реальність.
   Ідеї розуміючої соціології було сформульовано ще до Вебера, однак саме він увів у науковий обіг термін «розуміюча соціологія». У Вебера вона тісно пов'язана з його концепцією теорії соціальної дії. Розуміюча соціологія вивчає поведінку індивідів, які вкладають у свої дії певний зміст, виявляють і розуміють цей зміст. Таку дію індивіда, в якій закладено певний зміст і доступну розумінню інших людей, Вебер називає соціальною дією. При цьому соціальною він вважав дію, зміст якої співвідноситься з поводженням інших людей.
   З погляду соціології права особливий інтерес становить веберівська класифікація типів соціальної дії, у межах якої він виділяє:
   - цілераціональну дію (властива ясність мети, раціонально співвіднесеної з осмисленими адекватними їй засобами і з можливими наслідками цієї дії);
   - ціннісно-раціональну дію (дія, заснована на вірі в безумовну цінність самої дії як такої, коли людина бачить у цій дії свій обов'язок);
   -

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>