піталізму». Під цим поняттям філософ розумів специфічне світосприйняття, в основі якого лежить етика праці і засноване на ньому збагачення як головний зміст людського життя. Аналізуючи свого роду кодекс життєвих цінностей і правил капіталізму, Вебер резюмує: ідеалом цієї системи є «кредитоспроможна добропорядна людина, завдання якої - розглядати збільшення свого капіталу як самоціль. Суть справи полягає в тому, що тут проповідують не правила життєвої поведінки, а викладають своєрідну «етику», порушення якої розглядають не лише як дурість, але і як свого роду порушення обов'язку».
   Він критикував уявлення історичного матеріалізму про те, що ідеологія капіталізму (дух капіталізму) виникає в результаті надбудовного відображення базисних економічних відносин. Первинний характер, за Вебером, носять не економічні відносини, а релігія, що обумовлює певні поведінкові установки людей. Саме сформована під впливом релігії спрямованість людей на специфічний тип поведінки в сфері насамперед господарських відносин і сприяє, стверджував Вебер, формуванню та розвитку капіталістичної економіки. Те значення, що його Вебер надавав ролі релігії, вбачаючи в ній по суті основний рушійний фактор суспільного розвитку, свідчить про моністичний характер його підходу до дослідження закономірностей розвитку суспільства.
   Його часто критикували за перебільшення ролі релігії і протестантської «господарської етики» в становленні західноєвропейського капіталізму. Однак не можна не визнати ту обставину, що такий підхід дозволив Веберові по-своєму концептуально відповісти на запитання про роль релігії як ідеологічного фактора в процесі становлення й розвитку західного капіталістичного суспільства.
   Для сучасної вітчизняної соціології права, що досліджує фактори, які впливають на формування правової культури й правової свідомості населення, веберівський

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>