арність, тобто солідарність, заснована на автономії індивідів, поділі їхніх функцій, на їхніх взаємозв'язках і взаємодії. Ця солідарність обумовлена вже не подібністю людей, а їхніми розбіжностями. У нормативній системі суспільств із таким типом солідарності переважають правила з реститутивними (тобто установчими порушеннями норми) санкціями, а в правовій системі домінують цивільне, комерційне, адміністративне, конституційне та процесуальне право.
   Отже, органічна солідарність властива передусім розвиненим суспільствам. Найважливішим фактором органічної солідарності є в Дюркгейма поділ суспільної праці. Суспільство, в якому кожний виконує свою функцію відповідно до сформованого поділу праці, він називає органічним. Усупереч деяким концепціям, що трактують поділ праці як фактор соціальної дезинтеграції, Дюркгейм розглядає цей поділ як спосіб забезпечення єдності суспільства. Саме суспільний поділ праці й обмін людською діяльністю, що допускають залежність людей одне від одного, обумовлюють їхню потребу в солідарності, необхідність домовлятися один із одним про погодження способів життєдіяльності. Антагонізм праці й капіталу, а тим більше - соціальну революцію, Дюркгейм вважав відхиленням від норми, як наслідок недостатнього врегулювання відносин між класами. Він послідовно відстоював ідею потреби врегулювання класових стосунків убік забезпечення рівності можливостей, вважаючи, що саме на цьому шляху можна уникнути класових суперечностей.
   Багато в чому завдяки працям Дюркгейма солідаризм (тобто концепція, яка стверджує, що рушійною силою суспільного розвитку є не класова боротьба, а стосунки солідарності між членами суспільства) став одним із основних напрямів французької соціологічної і політико-правової думки.
   Дюркгейм виходив із того, що умовою успішного забезпечення єдності суспільства є визнання всіма його членами

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>