рода, яка досягла найвищого свого розвитку. Тому вивчати суспільство треба за допомогою тієї ж методології, що й природу. Соціологія, на його думку, це наука про соціальні факти, заснована на раціональному підході й емпіричних дослідженнях. В основі його методу, підкреслював Дюркгейм, лежить положення, відповідно до якого соціальні факти потрібно розглядати як речі.
   Дюркгейм поділяв соціальні факти на морфологічні (факти «анатомічного порядку»), які він називав «матеріальним субстратом суспільства» (до них він відносив щільність населення, інтенсивність спілкування між індивідами, наявність шляхів сполучення, характер поселень тощо), і духовні, нематеріальні факти - колективні уявлення. До такого роду соціальних фактів він відносив «вірування, прагнення, звичаї групи, взятої колективно». Останнім він надавав особливого значення.
   У цілому соціальні факти, за Дюркгеймом, - це явища соціального життя, що перебувають поза індивідом і впливають на нього. «Колективні способи чи дії мислення, - писав він, - існують реально поза індивідами, які постійно до них пристосовуються. Це речі, що володіють своїм власним існуванням. Індивід знаходить їх зовсім готовими і не може зробити так, щоб вони були іншими, ніж вони є... Вони пов'язані з матеріальною і моральною перевагою суспільства над його членами. Безперечно, індивід відіграє певну роль у їхньому виникненні. Але щоб існував соціальний факт, треба, принаймні, щоб індивіди об'єднали свої дії, і щоб ця комбінація породила якийсь новий результат».
   Право, моральність, релігія - це, за Дюркгеймом, духовні соціальні факти, колективні уявлення, звички. Ці колективні звички виражаються «у якій-небудь формулі, що повторюється з вуст у вуста, передається вихованням, закріплюється навіть письмово. Такі походження та природа юридичних і моральних правил, народних афоризмів і переказів,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>