думку, не зрозумів цього Наполеон), приречені на невдачу. У цьому змісті теорія О. Конта була спрямована проти суспільних реформаторів, утопістів і різного роду революціонерів, тобто проти всіх тих, хто думає, що можна змінити хід історії або шляхом планування нового суспільства, або за допомогою насильства. У теоретичній площині такий підхід намагався спростувати ідеї і положення раціоналістичної філософії XVIII ст., що розглядала суспільство, державу, право як продукти свідомої творчості людей (згадаємо концепцію суспільного договору Ж.-Ж. Руссо).
   У своїй позитивістській концепції суспільства Конт відкидав дух індивідуалізму й індивідуальні права людей. Право особистості, вважав він, - це аморальне й анархічне поняття, і в суспільстві, побудованому на засадах позитивної філософії, існуватимуть лише обов'язки. Разом із правами особистості Конт заперечував право взагалі. Поняття права, стверджував він, повинне зникнути з галузі політики, як поняття причини - з фізики. Усі члени суспільства, відповідно до його уявлення про «соціократію», мусять виконувати свої суспільні функції, у них залишається лише одне право - право виконувати свій обов'язок.
   Таке нігілістичне ставлення до права виключає саму можливість визнання соціології права в межах і на базі контівської концепції позитивної соціології.
   Ідеології індивідуалізму Конт протиставляв ідеологію солідарності людей. Ідеї О. Конта про соціальну солідарність згодом розвивалися в працях багатьох соціологів і соціальних філософів.
   Е. Дюркгейм (1858-1917) - французький філософ і соціолог. Його основні роботи: «Про поділ суспільної праці», «Метод соціології», «Самогубство», «Елементарні форми релігійного життя» та ін. Дюркгейм був засновником і видавцем журналу «Соціологічний щорічник», на базі якого сформувалася так звана французька соціологічна школа. В основі доктрини

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>