ршому етапі не має пояснення, а виявляється емпіричним шляхом у результаті перехресного аналізу. Проте еклектичні угруповання мають пізнавальну цінність, їх використовують для виявлення прихованих (латентних) властивостей об'єкта, що визначають варіацію та зв'язок ознак, які спостерігаються. У юридичній соціології багатомірні класифікації, з використанням методів таксономії, факторного аналізу і т. ін., нерідко виступають спочатку як еклектичні угруповання. Відомо, що після теоретичного обґрунтування еклектичного угруповання, його можна розглядати як органічне. Іншими словами, еклектичні угруповання - проміжний етап наукового опису фактів у багатомірних класифікаціях.
   Залежно від кількості ознак, розрізняють прості й складні угруповання. У простому угрупованні класифікацію здійснюють за однією ознакою; в складному - за двома й більше ознаками одночасно.
   Процедуру простого угруповання достатньо висвітлено в юридичній літературі. Тому немає потреби зупинятися на ній докладно.
   Наголосимо лише на деяких вимогах до неї з погляду завдань конкретно-соціологічного аналізу.
   Відомо, що вихідна інформація в простих угрупованнях уявляється в формі абсолютної і відносної частоти. Однак робота навіть із такими елементарними видами статистичної інформації вимагає раціонального осмислення й теоретичного обґрунтування. Інакше коректні з формально-статистичної точки зору процедури будуть необґрунтованими. Як приклад неадекватної роботи з вихідною інформацією простих угруповань можуть бути дані про рецидивну злочинність. Відомо, що критерієм ресоціалізації злочинців, здебільшого, обирають дані про рецидив. Однак, як зазначав А.Б. Сахаров, розрахунок цього показника на практиці не обґрунтований. Відносну частоту рецидиву розраховують щодо всього масиву засуджених, через що попереджувальні ефекти покарання щодо особи е досить високими

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>