можна було лише припускати, завдяки отриманим даним стає відомим з певним ступенем ймовірності.
   З іншого боку, пізнавальна функція соціології права полягає в тому, що інформація, теоретичні узагальнення повинні бути важливі не лише для дослідників, а й для широкої громадськості. До того ж наукові знання, що накопичуються у соціології права, мають бути оригінальними і новими порівняно з іншими галузями наукового знання.
   Оригінальність досліджень соціології права ґрунтується на тому, що правова реальність, яку покликана вивчати ця наукова галузь, відмінна від правової реальності юриспруденції. На думку Ж. Карбоньє, завдання соціології права - показати, що відбувається у сфері права в реальному житті. Наприклад, розгляд поводження індивідів лише з погляду відповідності чи невідповідності правовим нормам недостатній для соціології права; поводження особистості в соціології вивчається в значно ширшому соціокультурному контексті, чим обумовлені відхилення у поведінці, якщо вони проявилися як девіантні, передкримінальні, деліквентні (злочинні) тощо, тобто ті, що мають або можуть мати юридичне, в тому числі кримінологічне значення.
   Завершуючи аналіз пізнавальної функції соціології права, звернемо увагу на одну оригінальну ідею Ж. Карбоньє. Французький учений виділяє критичну функцію соціології права («дзеркало, що відображає») стосовно «догматичного права». У минулому таку функцію, на його погляд, виконувало римське право, пізніше - природне право, у ближчому нам часі - порівняльне право, а в соціалістичних країнах - марксизм. Можна погодитися, що соціологія права виконує критичну функцію стосовно правознавства, але, по-перше, будь-яка наука самокритична. По-друге, соціологію права не можна розглядати як єдиного «критика» правової науки. По-третє, соціологія права сама не може успішно розвиватися поза критикою - внутрішньою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>