;
   - соціально-комунікативні дії. Спрямовані на встановлення соціальних зв'язків з іншими учасниками юридичної справи, яку розглядають. Серед цих зв'язків профілюючими є зв'язки правозастосовника із заявником, потерпілим, іншою особою, яка виступає ініціатором розгляду відповідної справи, свідками, експертами, правопорушниками, а також державними органами й посадовими особами, які беруть участь у справі.
   Характерна особливість правозастосовної діяльності полягає в тому, що її здійснюють в спеціальній процесуальній формі, закріпленій законами чи іншими нормативно-правовими актами. Найдетальніше регулювання правозастосовної діяльності здійснюють в сфері правосуддя, пов'язаній з розглядом кримінальних, цивільних і адміністративних справ. Процесуальна форма покликана забезпечити прийняття законних і обґрунтованих правозас-тосовних актів шляхом покладання на правозастосовника обов'язку здійснити всі передбачені законом дії і процедури. При цьому закріплені законом процедури визначають порядок збору, закріп-
   лення і оцінки доказів, строки виконання окремих юридичних дій, права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі, процесуальні гарантії, що дозволяють забезпечити використання цих прав і належне виконання обов'язків.
   Недотримання правозастосовником процесуальної форми, як правило, негативно впливає на кінцевий результат розгляду справи. Без проведення потрібних у справі дій правозастосовник найчастіше виявляється нездатним встановити повно й всебічно фактичні обставини, оцінити їх, правильно застосувати норму матеріального права, допускає інші помилки. І не випадково законодавець розглядає істотні порушення норм процесуального закону як самостійну підставу відміни винесених рішень з кримінальних і цивільних справ.
   Залежно від ставлення до встановленої процесуальної форми діяльності, а також і до норм матеріального

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>