й здійснює правозастосовну діяльність з широкого кола питань, практикується спеціалізація працівників на окремі вузькі категорії справ, що позитивно впливає на результати роботи;
   - розподіл праці між різними органами. Найповніше й послідовно цей принцип втілюється в кримінальному судочинстві;
   - забезпечення правозастосовнику додаткових гарантій права на самостійну й незалежну від стороннього втручання діяльність.
  
   § 3. Умови правозастосувальної діяльності: загальні, спеціальні, індивідуальні
  
   Ефективна правозастосувальна діяльність залежить не лише від професійних та інших особистісних якостей правозастосовника, а й від конкретно-історичних умов, за яких здійснюється ця діяльність. Загальновідома теза про те, що право не може бути вищим за економічний і обумовлений ним культурний рівень розвитку суспільства. Це положення повною мірою поширюється і на правозастосовну діяльність. Остання відчуває на собі вплив усієї системи конкретно-історичних умов, у яких вона функціонує, і, в кінцевому підсумку, визначається ними.
   Кризовий стан української економіки, політична нестабільність, відсутність у країні сильної влади визначають і кризовий стан кадрового складу апарату державного управління, в тому числі й правозастосовників. Криза апарату державного управління проявляється в його нестабільності, частих реорганізаціях, прагненні відповідальних працівників лише імітувати бурхливу діяльність, свавілля в кадровій політиці.
   Конкретно-історичні умови, які безпосередньо впливають на правозастосовну діяльність, за сферою дії можна поділити на три види: загальні, галузеві, локальні.
   Під загальними умовами правозастосувальної діяльності мають на увазі ті умови, які діють на всій території України. В сукупності цих умов особливого значення набувають рівень розвитку економіки, політики, науки, освіти й культури.
   Стан економіки,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>