) приймати рішення, які задовольняють вимоги законності, доцільності й справедливості.
   Досягнення цілей правозастосування є складним процесом пізнання і формування волі у вигляді державного владного рішення по конкретній справі.
   У соціальному механізмі правового регулювання правозастосування виконує три функції.
   Правозастосування є насамперед видом управлінської діяльності. У формі правозастосовних актів державні органи та посадові особи приймають виконавчо-розпорядчі рішення про здійснення будь-яких дій державних органів, організацій, закладів, органів місцевого самоврядування на користь конкретного громадянина, іншої особи (наприклад, про виплату пенсії, відведення земельної ділянки для будівництва будинку, дачі або виробничого приміщення тощо). Правозастосовний акт підтверджує наявність права в конкретної особи на те чи інше благо, визначає орган, заклад, організацію, які зобов'язані задовольнити інтерес правомочної особи, міру накладеного обов'язку, засоби й строки його виконання.
   Форми актів правозастосування набувають також рішення державних органів і органів місцевого самоврядування, що приймаються в процесі управління державним або муніципальним майном, організації, реорганізації та ліквідації органів, організації закладів, призначення осіб на певні державні посади, заохочення осіб, які особливо відзначилися перед державою тощо.
   Друга функція правозастосування полягає в здійсненні адміністративної юриспруденції, тобто діяльності по виявленню та запобіганню адміністративних правопорушень, а також розгляду органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування справ за фактом здійснення адміністративних проступків і притягненню винних осіб до юридичної відповідальності. До предмету цієї функції правозастосування належить і діяльність державних органів виконавчої влади з розгляду скарг і заяв громадян

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>