авства.
   Соціальній природі правозастосування притаманно те, що на цій стадії правового регулювання здійснюють соціально-правовий контроль. У випадках, спеціально встановлених законодавством, конкретні органи держави та посадові особи від імені держави повно й всебічно аналізують життєві обставини, покладені в основу справи, й приймають спеціальне рішення про те, які права і обов'язки учасників конкретних відносин породжуються цими життєвими обставинами. Без такого рішення, яке виносять в формі акта застосування норм права, правозастосування не може ні виникнути, ні існувати. Громадяни, юридичні особи, державні органи, заклади ні за яких обставин не правомочні вступати в правовідносини до того, як буде прийнято відповідний акт застосування норм права.
   Соціально-правовий контроль на стадії правозастосування характеризується такими ознаками:
   1. Діюча норма права закріплює лише загальні ознаки, риси відповідного правовідношення. Акт застосування норм права конкретизує її стосовно життєвих обставин, покладених в основу справи, й містить рішення про те, яке конкретне правовідношення породжують ці обставини. Суб'єкт правозастосування, від імені держави, дає юридичну оцінку відповідним життєвим обставинам і розв'язує суперечливі моменти між учасниками правовідношення стосовно юридичної природи цих обставин і правовідношення, що породжується ними.
   2. Суб'єкт правозастосування у акті застосування норм права закріплює конкретні права й обов'язки учасників правовідношення. Приймаючи рішення, він не просто механічно підводить конкретні обставини під загальну норму права, а, здебільшого, з урахуванням специфіки обставин, що розглядають, самостійно визначає зміст прав і обов'язків учасників правовідношення. У випадках, передбачених законом, правозастосовник може навіть звільнити особу від виконання обов'язку, закріпленого нормою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>