о серед них можна назвати оцінювальну, орієнтовну, виховну, регулятивну, соціального контролю, регламентації, захисну та директивну. Всі ці функції тісно пов'язані між собою.
   Інтенсивне вивчення громадської думки в Україні розпочалося в 90-і pp., що було обумовлено створенням і зміцненням правових основ її вираження, конституційними гарантіями прав і свобод громадян. Значно розширилося поле та напрями її досліджень, зникли теми, які раніше було закрито для вивчення. Активно вивчають громадську думку Інститут соціології НАН України, Центр «Соціальний моніторинг» Українського інституту соціальних досліджень, «СОЦІС-Геллап», Фонд «Демократичні ініціативи», соціологічні лабораторії провідних університетів країни (Київського національного, Харківського, Одеського, Волинського, Чернівецького, Львівського та ін.).
   Головними тематичними напрямами досліджень українських соціологів цієї галузі соціології є теоретичне й прикладне вивчення громадської думки, в зв'язку з діяльністю засобів масової інформації, переходом до ринкової економіки, діяльністю основних гілок влади, політичних партій, введенням нової виборчої системи, а також з проблем злочинності, екологічної безпеки, відносин з Росією, приватизації землі, електоральної поведінки громадян тощо.
   Основними каналами вивчення громадської думки є референдуми, листи виборців до народних депутатів, вивчення питань, що надходять під час прямої телефонної лінії до представників влади, політичних і економічних оглядачів, матеріалів форумів, нарад, засобів масової інформації, прикладних конкретно-соціологічних досліджень тощо.
   Аналіз громадської думки має не лише вагоме практичне, але й теоретичне значення, сприяючи розвитку наук про суспільство. Соціологія, юридичні та політичні науки, економічні й етичні теорії не можуть обійтися без такого аналізу, намагаючись знайти відповідь

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>