і сформулювали деякі концептуальні положення щодо особливостей розвитку громадської думки в умовах перехідного періоду та формування громадянського суспільства, її рівнів, типів, функцій, методики й техніки вивчення. Можна говорити про три основні етапи розвитку громадської думки: її виникнення, формування та функціонування.
   На першому етапі знання про нове явище зіставляється з власним інтересом та інтересами інших членів суспільства (тобто відбувається ідентифікація себе з соціальною спільнотою).
   На другому етапі в процесі спілкування, зіткнення різних думок виникають єдині спільні судження, позиції.
   На третьому етапі громадська думка орієнтує, регулює, диктує певну поведінку, дію і взаємодію.
   На розвиток громадської думки впливають найрізноманітніші фактори і, зокрема:
   - рівень розвитку демократії;
   - рівень інституціалізації громадської думки;
   - стан соціально-економічних відносин у країні;
   - моральна атмосфера в суспільстві;
   - наявність реальних свобод і прав особистості - свобода слова, друку, мітингів, страйків тощо.
   Як багатосуб'єктне явище громадській думці притаманний плюралізм. Тому для соціології важливим завданням і напрямом є вивчення й аналіз думок різних соціальних груп, класів, верств, категорій населення, визначення її видів, рівнів, показників зрілості, функцій.
   Думки можуть бути панівними й опозиційними, публічними та анонімними, офіційними й неофіційними, істинними та хибними, чіткими і розпливчатими, мати повсякденний і науковий характер. Побутують також думки новаторські та консервативні, прогресивні й реакційні, зрілі та незрілі, породжені суперечливістю інтересів соціальних груп тощо.
   Основними рисами громадської думки є стабільність, вагомість, інтенсивність, поширеність, результативність, компетентність, соціальна спрямованість тощо.
   Щодо основних функцій громадської думки,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>