ба вести з таких позицій:
   - аналіз загальної здатності судження громадської думки з точки зору специфіки віддзеркалення в ньому дійсності;
   - виділення деяких критеріїв, передусім формальних, в силу яких те або інше явище, незалежно від його конкретного змісту, стає об'єктом громадської думки.
   Перші спроби прикладного вивчення громадської думки виникли в США в XIX ст. у зв'язку з потребами отримання інформації з проблем ринку та політичних питань, пов'язаних із виборами, конкуренцією партій тощо. Започаткували їх власники журналів і газет з особистої ініціативи. У1824 р. журналісти газет «Херрісберг Пенсільвенієм» та «Ролей старт» у штатах Делавер та Північна Кароліна, незалежно одні від одних, провели опитування громадян і політичних діячів стосовно кандидата, який переможе в даному регіоні, з чотирьох претендентів на крісло президента США. У1851 р. в штаті Міссісіпі було проведено обстеження громадської думки в 17 округах і опитано 800 осіб. На цій основі зроблено прогноз результатів виборів, які засвідчили, що в 15 округах він виявився правИЛЬНИМ. Отже, ще тоді зароджується так звана псефологія - наука, що займається прогнозуванням наслідків голосування людей на виборах.
   Масове вивчення громадської думки в США та інших країнах розгортається в XX ст. після виходу в світ праці німецького соціолога Ф. Тьонніса «Критика громадської думки» (1922 p.). Всесвітньо відомою стала, наприклад, діяльність у цьому плані журналу «Літерарі дайджест» (США), який розіслав мільйон бюлетенів своїм передплатникам і правильно передбачив результати виборів у 1924,1928 і 1932 pp. У 30-х pp. з відкриттям Інституту Д. Геллапа у вивченні громадської думки посилюється професіоналізм, вводять у практику науково обґрунтовану вибірку, ретельніше розробляють анкети, створюють спеціальні соціологічні центри, котрі займаються збиранням інформації

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>