дською думкою, розуміючи під цим цілісного суб'єкта, і теоретично, і практично не відповідає дійсності, оскільки в суспільстві ніколи не було, немає і не може бути єдиного інтересу, як і єдиних оцінок та цінностей. Отже, і суб'єкт-суспільство не може мати єдиної громадської думки, оскільки воно таким виступає лише в абстракції, тоді як у реальному житті воно є диференційованою сукупністю системоутворюючих елементів, кожен з яких відрізняється власними інтересами, потребами, цінностями, оцінками. Тому і громадська думка є «середньоарифметичним» віддзеркаленням оцінок, суджень і уявлень різноманітних елементів соціальної структури.
   При розв'язанні проблеми суб'єкта громадської думки потрібно розрізняти поняття «суб'єкт» і «виразник громадської думки». В якості виразника можуть виступати окремі особи та групи людей. Стосовно суб'єкта громадської думки, то в цій якості виступає суспільство в цілому, народ, партії, міжнародна громадськість.
   Отже, не кожна групова, колективна думка стає чи є суспільною, а лише та, яка відповідає критеріям - соціальний інтерес, дискусійність, компетентність. А її виразники - соціальні групи, верстви, класи, народ. Думку можна класифікувати на: індивідуальну, групову або загальну думку громадськості, тобто суспільну.
   Визначний німецький філософ Гегель виділив ряд структурних елементів громадської думки:
   - умови існування громадської думки;
   - об'єкт (зміст) громадської думки;
   - носій громадської думки;
   - характер судження, яке виступає як громадська думка;
   - співвідношення «всезагальної» і «особливої» думки, поєднання і протилежність у явищі елементів істини та брехні.
   Різнорідність у суспільній думці, її пластичність і мінливість зумовлюють соціальні потреби в постійному та оперативному її вимірі.
   Відомий російський соціолог Б. Грушин вважає, що дослідження об'єкта громадської думки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>