ікту;
   - рівень антагонізму задоволення потреб учасників конфлікту;
   - рівень соціальне несправедливого поділу продукту, що став джерелом конфлікту.
   Відповідно, за суб'єктами, можемо виділити такі фактори рівня конфліктності:
   - позиції, що їх займають суб'єкти відносин, і відповідно - їх можливості щодо зміни форми цих відносин;
   - рівень усвідомлення групою ураження власних інтересів у процесі відносин;
   - згуртованість соціальної групи як суб'єкта відносин;
   - рівень суб'єктивізму в процесі тлумачення власних інтересів.
   Остання позиція, на наш погляд, потребує пояснення. Річ у тім, що досить часто група сприймає певну потребу як життєво важливу. Але об'єктивно ця потреба належить до категорії другорядних, у той час як для іншого суб'єкта відносин вона є життєво важливою. Досить часто конфліктна ситуація складається в результаті суб'єктивізму оцінки об'єктивної ситуації. Таким чином, ми бачимо, що впливовим фактором легітимації, а відтак і ефективності законодавства є громадська думка. Теоретико-прикладними питаннями цієї проблеми займається галузь соціології, що дістала назву «Соціологія громадської думки».
  
   § 3. Соціологія громадської думки
  
   Соціологія громадської думки - галузева соціологічна наука, предметом вивчення якої є закономірності та механізми формування і функціонування оціночного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу в цілому до актуальних проблем дійсності, які обумовлюють суспільний інтерес.
   Термін «громадська думка», що виник в Англії у другій половині XII ст., з кінця XVIII ст. став загальноприйнятим. Під громадською думкою розуміють сукупність думок людей стосовно питань, що мають суспільний інтерес. Вона завжди пов'язана з ціннісними відносинами, отже в різних випадках може розглядатися через єдиного суб'єкта - носія. Спеціалісти зауважують: те, що ми називаємо громадською

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>