нтичності. Загальновідома богиня правосуддя Феміда на важелях терезів зважує законність і справедливість. Співвідношення термінів «легальний» і «легітимний» легше зрозуміти, давши їх визначення.
   Легальний (лат. legalis) - законний, що відповідає чинному законодавству. Слово «легітимний» має той самий латинський корінь і означає - визнаний законним.
   Відповідно можна виділити три варіанти співвідношення легальної та легітимної поведінки. Певний взірець поведінки закріплено нормою закону, прийнятого вповноваженим органом у межах компетенції, передбаченої чинним законодавством, буде, безумовно, легальним. Але при цьому такий еталон поведінки може не визнаватися справедливим, доцільним, а, можливо, і навпаки - визнаватися певною категорією населення шкідливим. У цьому випадку таку норму буде визнано нелегітимною. Здебільшого, наявність таких норм у конкретному законі обумовлює відчуження до закону в цілому. Отже, перший варіант - коли норма або закон є легальним, але нелегітимним. Другий варіант, коли норма або закон легальні та легітимні. Такий варіант, безперечно, є ідеальним. Третій варіант, коли певний еталон поведінки укорінився як доцільний та загальноприйнятий, тобто легітимний. Але при цьому такий еталон поведінки не закріплено законом, або навіть чинним законодавством передбачено інший взірець поведінки. В цьому випадку еталон поведінки, що дістав значного поширення, буде легітимним, але не легальним.
   Серед наведених вище варіантів співвідношення легальності та легітимності закону ідеальним, звичайно, є другий варіант, коли населення усвідомлює його легальність і визнає легітимним. У цьому випадку процес інтеріоризації норм права, тобто сприйняття припису норми як внутрішнього переконання, відбувається дуже легко. Тому великого значення набуває питання легітимації кожного закону. По суті, від рівня легітимності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>