успільної поведінки. При цьому діють норми різного роду й змісту: правові, моральні, релігійні, політичні тощо. Нормативне регулювання конфліктів, на відміну від тимчасово діючих інститутів, робить систему стабільнішою, визначає довгостроковий порядок розвитку та розв'язання конфліктів і тим самим є найефективнішим для стабільних суспільних систем.
   Використання норм різної природи для врегулювання конфліктів має свої особливості, обумовлені як природою норм, так і тим, що вони діють у специфічній обстановці протиборства сторін.
   Очевидно, найбільше значення під час регулювання конфліктів мають моральні норми поведінки людей. Майже будь-який конфлікт так чи інакше торкається моральних уявлень: про добро і зло, правильну і неправильну поведінку, честь і достоїнство, справедливість і порядність.
   Моральні норми, в тому числі й щодо конфліктів, звичайно ніде не записано і взагалі чітко не сформульовано. Хоча свого часу існував дуельний кодекс, який визначав підстави та порядок виклику на двобій і правила його проведення. Базою такого кодексу були уявлення про дворянську честь і моральність.
   Конфлікт може регулюватися релігійними нормами. Особливо це притаманно тим релігіям, де, подібно мусульманству, релігійні правила поширюються, крім суто церковних відносин, на досить важливі сторони цивільного життя (шлюб, родина, навчання тощо). Конфлікт може мати і міжрелігійний характер (наприклад, відносини між православними та католиками в Україні). Тут врегулювання конфлікту істотно утруднюється і самих лише релігійних норм для цього стає замало.
   Важливе значення для нормативної характеристики конфліктів мають норми права. На відміну від моральних і релігійних правил, правові норми однозначні, їх закріплено в законах та інших нормативних актах і санкціоновано державою. З цього випливає, що правова оцінка конфлікту має офіційний

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>