, сформовану ситуацією.
   У профілактиці кримінальних конфліктів є дуже важливою й перспективною зміна мотивацій.
   Аналіз мотивів злочину в процесі розслідування, що є відповідно до вимог кримінальне-процесуального законодавства обов'язковою складовою частиною розслідування, нерідко обмежується найзагальнішою вказівкою на мотиви, позначені в традиційних юридичних категоріях безвідносно до їх справжнього психологічного змісту. В результаті часто констатують «безпричинність» вчинених злочинцем дій.
   Глибокий аналіз суті конфліктної ситуації допоміг би уникнути зайвих загальних і просто помилкових формулювань і більш диференційовано підійти до розв'язання питання про кримінальну відповідальність. Визначення мотивів поведінки як злочинця, так і жертви на різних етапах розвитку інциденту, ролі кожного з них в ескалації конфлікту, виявлення характеру оцінок ситуації кожним у різні моменти взаємодії сприяли б точнішому визначенню ступеня провини злочинця. У цій діяльності можуть бути конкретно використані знання про соціально-психологічні детермінанти криміногенного розвину ситуації, отримані в ході дослідження. Це стосується в основному фахівців-психологів, яких залучають до участі в карному судочинстві. Під час проведення судово-психологічної експертизи може бути корисною типологія міжособистісних суперечностей, використання якої дозволило б чіткіше визначити суть конфліктної ситуації, характер мотивів і психологічних станів суб'єктів.
   Знання структурних розбіжностей між кримінальними конфліктами дозволяє диференціювати заходи з їх запобігання. Діагностика типу міжособистісних суперечностей, що були причиною виникнення гострого конфлікту, стадій його розвитку, ролі кожного з учасників у його ескалації, дозволяє конкретизувати об'єкти профілактичного впливу, вчасно втрутитися в процес криміногенного розвитку ситуації.
   Кожен

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>