ього питання в спокійній і мирній обстановці.
   Зазначимо, що конфлікт може бути розв'язано на користь однієї або іншої сторони, чи знайдено таке рішення, яке влаштовує обидві сторони.
   На думку багатьох авторів, існує чотири способи розв'язання соціального конфлікту:
   1) угода в результаті збігу думок сторін;
   2) угода відповідно до законодавчої або моральної волі зовнішньої сили;
   3) угода, нав'язана однією із сторін протиборства;
   4) застарілий конфлікт втрачає свою актуальність і розв'язання сам собою.
   Отже, в першому та третьому випадках розв'язання конфлікту припускає обопільну активність суперників. Міжнародна та внутрішньополітична практика свідчить, що в більшості випадків процес розв'язання конфлікту не можна трактувати як одностороннє нав'язування волі сильнішого партнера слабшому. І це зрозуміло, оскільки, якщо рішення нав'язане, воно довго не проіснує. Конфлікт у тій чи іншій формі відновиться. Досить нагадати про штучне розв'язання в ряді регіонів нашої країни національного питання, яке хоча й тривало близько 70 років, але одразу ж далося взнаки, як тільки ослабла тоталітарна влада.
   Для того, щоб погасити конфлікт, сторони повинні домовитися про суперечливі питання й умови подальшого співіснування. При цьому чим точніше й жорсткіше окреслено предмет суперечки, тим більше шансів, що конфлікт буде розв'язано. Адже якщо предмет не визначено й конфлікт значною мірою перейшов у фазу міжособистісної ворожості, погасити його важко: ворогів не зробиш друзями. У міжнародних відносинах такого роду невизначені конфлікти особливо небезпечні, оскільки можуть тривати десятиліттями.
   Тому силове, в тому числі й військове, розв'язання конфлікту є здебільшого ілюзорним. Програш у війні тягне за собою реваншистські настрої і прагнення до повернення втрачених інтересів.
   Можна припустити, що неможливість прийняти рішення,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>