нки. І головне тут - невміння йти на компроміси, гіпертрофоване «почуття ворога», пов'язане з підвищеною підозрілістю і ранимістю, а також нормою поведінки, що ніби «наказують» здійснити відплату за завданий «збиток». Традиції помсти та насиченість людської культури зразками насильницької поведінки найфатальнішим чином виявляються в спілкуванні конкретних суб'єктів.
   Повсякденне життя створює безліч приводів і об'єктивних причин для розбіжностей, що набувають кримінального характеру в основному завдяки психологічним причинам. Побутова невпорядкованість, дефіцит грошей для нормального існування створюють короткочасні або постійні вогнища фрустрації, що не лише викликають підвищену дратівливість людей, а й формують конкретні міжособистісні проблеми, які й стають причинами конфліктів.
   Ми розглянули лише одну категорію кримінальних конфліктів насильницької спрямованості - найпоширенішу. Кримінологам відомо, що кримінальний конфлікт часто набуває корисливо-насильницького, корисливого та іншого змісту, який передбаченого в кримінальному законодавстві. Юридичний зміст кримінального конфлікту ширше звичайного уявлення про це. Не вміщується він і в межі психологічних і соціологічних концепцій, оскільки охоплює багато різних злочинів, які вчиняють як навмисно, так і з необережності. Одним із напрямів кримінологічних досліджень є вивчення причин кримінальних конфліктів та їх запобіганню.
  
   § 5. Завершення конфлікту
  
   Про призупинення конфлікту на той чи інший час можна було б сказати, що завершенням боротьби такий варіант розвитку подій називати не можна. Але якщо вдається запобігти відкритому протиборству, то згодом і напруженість слабшає. Коли президенти Росії та України домовилися влітку 1992 р. відкласти на кілька років поділ Чорноморського флоту, вони розрядили конфліктну ситуацію і дозволили підготувати розумне розв'язання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>