аганням, вони є типовим і універсальним «безкомпромісним» засобом. Але у формулу погрози включено й можливі санкції за непокору вимозі. А вони припускають зазіхання на істотніші інтереси супротивника й тим самим відкрито сигналізують про його ворожість. Саме за рахунок цього багато «об'єктних» або «безоб'єктних» конфліктів переходять на наступний ступінь ескалації.
   Істотну роль в інтенсифікації конфлікту відіграють конфліктні дії «утилітарного» призначення, проміжні, тактичні елементи конфлікту, такі, як поштовхи, відштовхування, а також інші легкі форми насильства, застосовувані сторонами для того, щоб віддалити супротивника від просторового епіцентру конфлікту. Ці дії за своїм результатом виходять за межі свого функціонального призначення і застосовуються для того, щоб розв'язати на користь однієї із сторін власну проблему. Насправді ж вони сигналізують про протилежну ворожість і викликають відповідну, персонально спрямовану, атаку. Боротьба переходить в особистісний план.
   Крім зазначених механізмів, у ході конкретного кримінального інциденту, як і в ході тривалого конфлікту, значення має нагромадження, акумуляція негативних впливів, що зумовлює вибухові зміни в конфліктній динаміці. Постійне створення перешкод, наприклад, тривале нереагування на прохання або вимоги формують у супротивника враження про неповажне й вороже ставлення до його особистості. Це також просуває конфлікт по витку спіралі, приводячи до персоналізованого зіткнення.
   Нарешті, поширеною причиною інтенсифікації кримінальних інцидентів є різноманітні помилки їх сприйняття. Як відомо, до будь-якої людини в ситуації взаємодії надходить відповідна інформація про супротивника та його дії на даний момент. Перекручування її здатне зумовити неадекватні дії і модифікувати ситуацію, здебільшого, в гірший бік. У конфлікті такі перекручування часто пов'язані

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>