леності, вимоги), 3) непокора; 4) підбурювання спостерігачів; 5) посередництво спостерігачів; 6) погрози (вербальні та невербальні) з боку злочинця; 7) спроби жертви ухилитися від боротьби; 8) фізична атака злочинця.
   Як бачимо, важливою особливістю інцидентів є поступова ескалація конфліктних взаємин аж до застосування насильства. Ш. Шо-хам та його колеги встановили, що в подібних кримінальних інцидентах кількість циклів взаємодії, що складаються з одноразового обміну реакціями, обмежена, і чим вища інтенсивність взаємодії (тобто чим з вищого стартового рівня конфлікт виник), тим менше подібних циклів передує застосуванню насильства.
   Можна зробити висновок щодо взаємних дій у кримінальних конфліктах і дати основні варіанти їх розвитку. Всі дії, які сторони починали в ході цих конфліктів, було розділено на сім груп: 1) створення перешкод; 2) захоплення об'єкта; 3) прохання, вимоги, відмовлення; 4) штовхання; 5) погрози, 6) образи; 7) фізичне насильство.
   Зазвичай кримінальні конфлікти починаються зі створення кимсь перешкод для дій іншого суб'єкта, або спроб захопити бажаний інший об'єкт, тобто мають «об'єктну» або «безоб'єктну» основу. Далі їх розвиток йде різними шляхами. За першими проявами суперечностей може виникати «переговорна» ситуація, що складається з однобічного чи взаємного висловлювання вимог, прохань, а також відмовлень уступити чужим домаганням. Часто в ході кримінальних інцидентів сторони застосовують погрози, що істотно розпалюють ситуацію і, звичайно, як і образи, переводять її на новий виток, на стадію однобічного чи взаємного застосування фізичної сили.
   Як уже було зазначено, розвиток кримінальних інцидентів характеризується ескалацією, що здебільшого становить поступовий перехід від менш інтенсивних до інтенсивніших конфліктних дій. Ескалація, однак, може бути і не настільки поступовою, а й мати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>